Наше розташування

Інформаційна, бібліотечна та архівна справа

Освітньо-кваліфікаційний рівень “молодший спеціаліст”

на основі базової загальної середньої освіти (9 клас)  - термін навчання 3 роки.
Вступні випробування:

  • українська мова (тестування) та математика (тестування).

 на основі повної загальної середньої освіти (11 клас)  - термін навчання 2 роки.
Вступні випробування:

  • українська мова та історія України.

Організація та експлуатація поштового зв’язку

Освітньо-кваліфікаційний рівень “молодший спеціаліст”

на основі базової загальної середньої освіти (9 клас) - термін навчання 3 роки.
Вступні випробування:

  • українська мова (тестування) та математика (тестування).

Обслуговування обладнання підприємств зв’язку

Освітньо-кваліфікаційний рівень “молодший спеціаліст”

на основі базової загальної середньої освіти (9 клас) - термін навчання 4 роки.
Вступні випробування:

  • українська мова (тестування) та математика (тестування).

на основі повної загальної середньої освіти (11 клас) - термін навчання 3 роки.
Вступні випробування:

  • українська мова та математика.

Історія Львівського коледжу «Інфокомунікації»

    Львівський коледж «Інфокомунікації» Національного університету «Львівська політехніка» є провідним навчальним закладом Західного регіону України із підготовки фахівців інформаційно-комунікаційних технологій (телекомунікації та радіотехніка, поштового та електрозв’язку, діловодства).

    Життєвий шлях навчальний заклад розпочав 1 вересня 1940 року, коли у Львові було створено Школу фабрично-заводського навчання (зв’язку), де навчалося 250 учнів. Протягом 1940-1941 рр. було створено базу, зокрема обладнано кабінети та виробничі майстерні.

     У травні 1941 року, до нападу Німеччини на СРСР, ця школа зуміла здійснити один випуск телеграфістів. Була запланована реорганізація школи зв’язку в училище зв’язку, але цьому завадила війна. У роки окупації школу зв’язку закрили, німці використовували приміщення як в’язницю.

    Відродження навчального закладу відбулося 10 січня 1945 року згідно з наказом Міністерства трудових резервів як ремісниче училище №5 (зв’язку). Воно розміщувалось у частині приміщення на вулиці Яна Матейка, 8,

    Отже, у серпні-грудні 1945 року було проведено перший набір ста учнів за чотирма професіями зв’язку: механік телеграфу, наглядач ліній зв’язку, наглядач телеграфно-телефонних станцій та наглядач радіофікації.

    1 лютого 1946 року розпочалося навчання. Контингент училища склали діти-сироти із дитячих будинків та безпритульні діти, яких затримували міліціонери на вулицях міста Лева. Учні отримували триразове харчування, уніформу та житло у гуртожитку.

    Першим учнем навчального закладу став Марків Віктор Маркович, який був зарахований у групу наглядачів радіовузлів. Учнівський білет № 1 отримала Алєшкіна Марія Юхимівна.

    Для забезпечення дозвілля в училищі було створено гурток художньої самодіяльності, який завоював перше місце на обласному огляді. Очолював гурток музикант Ставський.

    У вересні 1946 року кількість учнів збільшилась до 200 осіб. Через гостру потребу у спеціалістах училище провело перший достроковий випуск у грудні 1947 року – 74 випускники.

    У січні 1947 року навчальний заклад отримав Статут .

    Чисельність учнів зростала щорічно, учні отримували матеріальне забезпечення.

    У 1955 році РУ № 5 було реорганізовано у Львівське професійно-технічне училище (ЛПТУ) № 9, а в січні 1963 року, відповідно до наказу начальника обласного управління профтехосвіти, навчальний заклад перейменовано у Міське професійно-технічне училище (МПТУ) № 30.

    У 1966 році училище реорганізовано та отримує назву професійно-технічне училище (ПТУ) №12.

    У 1971 році училище отримало новий гуртожиток на вулиці Бічна-Варшавська, 5 (тепер Є. Плужника, 5) на 456 місць.

    У вересні 1976 року навчальному закладу було передано приміщення на вулиці 17 Вересня, 7 (тепер Січових Стрільців, 7), в якому він перебуває дотепер*.

    Весною 1977 року в училищі проходив Республіканський конкурс телеграфістів, переможцем якого стала учениця училища Пашинська Т. Накопичено вагомий професійний та матеріально-технічний потенціал для підготовки фахівців для економіки країни. Зростає матеріальна база навчального закладу.


    Поряд із навчальним процесом в училищі традиційно на високому рівня проводились просвітницькі вечори, діяв гурток художньої самодіяльності та спортивні змагання (мал. 15,16,17).

    У 1978 році навчальний заклад отримав  нову назву – Технічне училище №59, у 1984 році перейменовано у Середнє професійно-технічне училище  (СПТУ) № 59. У 1992 році – Професійно-технічне училище № 59.

Одночасно, згідно з наказом Державного комітету Ради Міністрів УРСР з професійно-технічної освіті №9 від 4 квітня 1966 року та наказом начальника Львівського міжобласного управління профтехосвіти №144 від 11 квітня 1966 року, створено Технічне училище №2 та здійснено набір учнів у кількості 400 осіб. Першим директором призначений Стуков Ф.М. Першим зарахованим на навчання став учень Коломійцев В.Д. Перший випуск  1967 року склав 270 осіб.

Училище для навчання використовує майстерні арматурного заводу, а у 1974 році отримує навчальні приміщення на вул. Кривоноса,10 та на вул. Космонавтів, 24 (тепер Під Дубом, 24).

У жовтні 1978 року училище №2 перейменовано у Технічне училище №50, із 1984 року – у Середнє професійно-технічне училище  (СПТУ) № 50. Училище №50 готувало фрезерувальників, токарів, креслярів, слюсарів та регулювальників телерадіоапаратури. У вересні 1985 року його очолив Б.Т. Камінський.

    1994 року відбулось об’єднання професійних училищ № 59 та № 50. Новостворений навчальний заклад очолив Богдан Тадейович Камінський. Саме з часу керівництва Богдана Тадейовича, училище стає потужним та поважним навчальним закладом: значно зміцнилася матеріальна база, проведено капітальний ремонт приміщень, замінено систему опалення, сформовано сильний колектив педагогів-професіоналів. Плідна праця з підготовки кваліфікованих фахівців для економіки України була відзначена  нагородою директора навчального закладу – грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом»  у 2010 році, а також відзнакою Державної служби зайнятості України.

    Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 7-12 від 01 лютого 2000 р. ПТУ № 59 реорганізовано у Вище професійне училище № 59. Розпочато підготовку молодших спеціалістів чотирьох спеціальностей – бухгалтерський облік, діловодство, поштовий зв'язок, електричний зв'язок.

    Наказом Міністерства освіти і науки України № 147 від 25.02.2004  ВПУ № 59 реорганізовано у Міжрегіональне вище професійне училище зв’язку м. Львова.

    У 2006 році за ініціативою Б.Т. Камінського створено навчально-науково-виробничий комплекс «Зв’язківець-Л» між МВПУЗ м. Львова, Одеською національною академією зв’язку ім. О.С. Попова та Львівською дирекцією УДППЗ «Укрпошта».

    У 2012 році навчальний заклад розпочав здійснювати підготовку фахівців на основі базової середньої освіти (після 9-го класу) із одночасним здобуттям повної середньої освіти.

    Згідно з наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1135 від 30.09.2011 року прийнято рішення про реорганізацію шляхом приєднання юридичної особи – Державного навчального закладу «Міжрегіональне вище професійне училище зв’язку м. Львова» (ДНЗ «МВПУЗ м. Львова») до Національного університету «Львівська політехніка».

    Відокремлений структурний підрозділ – Львівський коледж «Інфокомунікації» створено у складі Національного університету «Львівська політехніка» із збереженням ліцензованого обсягу, державного замовлення на підготовку фахівців та наданням йому окремих прав фінансово-господарської самостійності, а саме: право вести самостійний баланс, відкриття реєстраційного рахунку в органах Державної казначейської служби з правом мати код мережі фінансування та право мати штамп і печатку із зображенням Державного Герба України (Наказ ректора Національного університету «Львівська політехніка» № 696-1-10 від 29 грудня 2012 року).

    Кращі випускники Львівського коледжу «Інфокомунікації» мають змогу продовжувати навчання за освітніми рівнями бакалавр, спеціаліст та магістр у Національному університеті «Львівська політехніка» та Одеській національній академії зв’язку ім. О.С. Попова.

    Коледж провадить освітню діяльність, пов’язану із підготовкою спеціалістів освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» та «кваліфікований робітник».

    Таким чином, завдяки наполегливій праці кількох поколінь педагогічних працівників, створене  у 1945 році ремісниче училище №5,  розвинулося у ВСП – Львівський коледж «Інфокомунікації» НУ «Львівська політехніка».


*   Навчальний заклад знаходиться на вулиці Січових Стрільців, 7, яка виникла у 1843 році під назвою вулиця Маєра, від 1871 року - Маєрівка.

    Ця вулиця була прокладена у 1840-х роках серед садів, що належали ботаніку Маєру. Вулиця вела від передмістя до Єзуїцького городу (тепер парк ім. Івана Франка).

    Вага вулиці зросла після спорудження у 1877-1881 роках центральної політичної установи краю - Галицького сейму (тепер Національний університет ім.. І. Франка).

    У 1885 році вона отримала назву вулиця Третього травня, на честь першої польської Конституції 3 травня 1791 р.

    У січні 1941 року часів назву вулиці змінили на честь 17 Вересня 1939 року - початку возз'єднання-окупації Галичини Радянським Союзом. У червні 1941 року повернули стару назву Третього травня, у липні 1944 року знову названо 17 Вересня.

    З 1991 року вулиця названа на честь Січових Стрільців, які вели тут у листопадові дні 1918 року бої з поляками, що наступали від залізничного вокзалу до центру міста.

    У будинку № 7 містився Акційний Спілчанський Банк. За часів панування Польщі - у будинку № 7 до 1939 року був магазин килимів Тасса та продаж друкарських машин Уріха. Від 1939 року до 1976 року тут містився електротехнічний технікум, від 1976р. - профтехучилище зв’язку

Premium Joomla Templates